5-6 клас модуль футбол

Футбол - одна з найстаріших спортивних ігр, походження якої відноситься до далекого минулого. Історія не знає ні року, ні місця народження футболу. Археологічні розкопки довели, що «пращур» футболу існував ще в Давньому Єгипті: вчені знайшли тут не тільки зображення людей, які грають у м`яч, але й самі м`ячі. Історики стверджують, що гра в м'яч ногами була улюбленою грою китайських воїнів у 2 000 році до н.е., і те, що прабатьків футболу слід шукати в Стародавньому Римі і древній Греції.
2. Згідно з китайськими легендами, футбол винайшов Жовтий імператор Хуанді близько 5 тисяч років тому. Також існують думки, що китайську гру «куджу» могли вигадати за часів Цинь Ші Хуанді або Ву Ді з династії Хань. Достеменно відомо, що вже у період династії Сун існували майже закриті клуби «куджу», куди було дуже важко потрапити. У китайському романі «Річкові заплави», датованого XV сторіччям, зображено, як грають у куджу в епоху династії Мін (1366—1644).
3. У Середньовіччі у Франції грали в «ля суль» м`ячем із повітрям або ганчір'ям усередині, в італійських містах Флоренція та Падуя популярним було «кальчо» — жорстка гра, де можна було використовувати для відбивання кулі і руки і ноги, яка часто завершувалася травмами учасників. В італійській мові сучасний футбол зберіг старе ймення та називається італ. «calcio». Шота Руставелі згадував про грузинську забаву «лело», але більшість середньовічних ігор дуже відрізнялися від сучасного футболу.
4. Але, мабуть, найбільше підстав вважати себе родоначальниками футболу є у англійців: саме тут футбол вперше був названий футболом. І сталося це не при офіційному визнанні гри, а при ... її забороні. У 1349 р. король Едуард III в спеціальному указі звернув увагу шерифів Лондона на те, що стрільба з лука (корисна для молоді пішла на другий план через захоплення різного роду марними і "беззаконними" іграми на зразок футболу.
5. Так футбол вперше офіційно впав у немилість. Певно, шерифи не дуже старалися виконувати укази королів, так як рівно через 40 років Річард II видав новий указ, який забороняв футбол у всьому королівстві. Подібний закон в 1401 р. видає і Генріх IV. Але і його зусилля накласти "вето" на найулюбленішу гру молоді виявилися марними. Генріх VIII йде ще далі: він карає навіть власників полів, на яких проходили заборонені гри. А футбол продовжував жити. І саме в Англії в 1863 р. була утворена перша в світі футбольна асоціація та розроблені перші офіційні правила гри, які через кілька десятиліть отримали загальне визнання.
6. Тут з'явилисяі перші клуби футболістів. До цього часу всі як би мирилися з тим, що гравець у ході змагання мо- же брати м'яч у руки. Але 26 жовтня 1863 р. в лондонській таверні на Грей Куїн-стріт зібралися представники новоспечених клубів, щоб виробити нові правила гри. Дехто Морлейот від імені клубів Шеффілда представив проект першого футбольного кодексу з дев'яти пунктів. Вони були компромісними: можна було грати і ногами і руками. Але прихильники гри тільки ногами, погодившись для виду продовжувати бурхливі дебати, на наступних збо- рах - у Кембриджі – вироби- ли остаточний звіт справді футбольних законів. 8 груд- ня 1863 ці закони увійшли в силу. 3 з 13 параграфів без- застережно забороняли гра- вцям торкатися м'яча рука- ми в самих різних ситуаціях (навіть воротарям). Так на- родився сучасний футбол. А прихильники гри і руками і ногами виділилися в нову асоціацію - регбійну.
7. Коріння цієї гри на території України сягають кінця XIX ст. Одними з пер- ших гравців були англійські моряки в одеському порту, які створили і най- перші англійські команди. У 1884 р. в Одесі було збудоване перше футбо- льне поле, гру «football» іноземці на- магались популяризовувати серед мі- сцевого населення. Паралельно гра проникла до Західної України (спорти- вне товариство «Сокіл»). Перші пра- вила футбольної гри надруковано у монографії «Гімнастичні ігри шкіль- ної молоді». Гра 14 липня 1894 р. у Львові є першим документально зафіксованим футбольним матчем на території України. Основні правила гри в футбол Правила гри у футбол записані в спеціальному регламенті, який затверджений Міжнародною федерацією та Радою регіональних асоціацій. Цей звід статей визначає порядок офіційних змагань. Варто відзначити, що перші правила футболу коротко були сформульовані ще в 1863 році британською асоціацією. У сучасному вигляді регламент розробляється УЄФА і ФІФА. Він враховує всі найменші нюанси футболу: від реклами на екіпіровці гравця до матеріалу виготовлення сітки воріт.
Загальні правила
У матчі беруть участь тільки дві команди. Кількість гравців з кожного боку обмежується одинадцятьма з урахуванням воротаря. Єдиним снарядом вважається м 'яч. Польові гравці мають право контролювати і бити по ньому тільки ногами, за винятком викидання ауту. Правила воротаря у футболі трохи відрізняються. Голкіпери можуть ловити м 'яч руками, але утримувати снаряд у повітрі заборонено більше 6 секунд.

Основні правила футболу єдині для всіх асоціацій і турнірів, що проводяться під егідою ФІФА. Так, кількість замін не може бути більше трьох в офіційних змаганнях. Є певні вимоги і до екіпіровки футболістів. Вона не повинна становити небезпеку для самого гравця або суперника. Заборонено будь-які ювелірні вироби, заколки, годинники тощо. Обов 'язковими елементами є сорочка, шорти, щитки, гетри та взуття. Рукавички тільки у голкіпера.
Тривалість матчу становить два тайми по 45 хвилин. При цьому суддя може додавати певну кількість часу за затримки гри (заміни, травми тощо). Між таймами повинна бути перерва до 15 хвилин.
Дотримання правил футболу контролюється тільки арбітром матчу і його помічниками за межами поля. Суддя визначає порушення, покарання за них, виявляє спірні моменти. Всі його рішення є остаточними.
Вимоги до поля
Покриття має бути у вигляді газону, або штучного, або натурального. Поле має форму прямокутника. Ширина (лінія воріт) може бути від 64 до 75 м, довжина - від 100 до 115 м відповідно. Також правила гри у футбол описують і вимоги до розмітки. Поле повинно обмежуватися білими рівними лініями, які будуть добре видно здалеку (8-12 см в ширину). Крім того, розмітка ділить газон на дві половини. Посередині чортиться спеціальне коло з радіусом в 9,15 м від центру поля.

Площа воріт обмежується прямокутником з шириною 5,5 м від кожної стійки (штанги). Довжина воротарської зони - 18,3 м. Штрафна площа окреслюється аналогічно зі сторонами 16,5 і 40,3 м. Всередині зони відзначається 11-метрова точка, звідки будуть виконуватися пенальті. Самі ворота повинні бути у висоту 2,44 м, в ширину - 7,32 м. По кутах поля закріплюються флагштоки з заокругленим наконечником.
Порушення правил
У сучасному регламенті чітко прописані всі аспекти недисциплінованої поведінки футболістів і тренерів. Штрафний удар призначається за підніжку, удар суперника, стрибок в ноги, агресивний поштовх, плювок, затримку противника або часу, навмисне торкання м 'яча рукою. Подібне порушення у власному штрафному майданчику карається 11-метровим (пенальті).
Окремим видом покарання є вільний удар. Він виконується за певні порушення у штрафному майданчику: небезпечну гру проти суперника, контроль м 'яча воротарем більше 6 секунд, дотик руками снаряда голкіпером після пасу партнера по команді. Такий удар виконується з місця фолу.

Сучасні правила гри у футбол чітко визначають дії суддів щодо дисциплінарних санкцій. Жовта картка (попередження) дається за неспортивну поведінку, ненормативну лексику, систематичні порушення, зняття екіпірування, затягування часу матчу. Обов 'язково повинен каратися грубий і тактичний фол.
Вилучається гравець з поля за два попередження, агресивна поведінка, плювок в кого-небудь, перешкода польоту м 'яча у ворота рукою, за фол, що призвів до пенальті, за образи і заборонені жести.
Види ударів
Правила гри у футбол обумовлюють і норми введення м 'яча після порушень або виходу його за межі поля. Аут повинен вкидатися тільки руками через голову без відривання п 'яток від газону.
Штрафний удар виконується ногою, дозволяється розіграти в пас. Гол з такого стандартного положення в чужі ворота зараховується, в свої - обмежується призначенням кутового в бік команди, що пробивала.
Удар від воріт виконується з меж воротарського майданчика. Автогол з цього стандарту зараховується тільки в тому випадку, якщо м 'яч зрикошетив в якого-небудь футболіста.
Кутовий удар робиться від флагштока. Призначається за перетин м 'ячем воротарської лінії (не лінії воріт) від гравця-суперника. Пробивається ногою, можна розіграти в пас.
Пенальті виконується з 11-метрової позначки.

Гол у футболі зараховується тільки тоді, коли м 'яч повністю перетнув лінію воріт між стійками за відсутності порушення. Найчастішим фолом в атаці є офф-сайд. Положення "поза грою" фіксується, коли гравець нападаючої команди опинився на корпус ближче до чужих воріт, ніж будь-який учасник сторони, що захищається, крім воротаря.

Зупинка м'яча у футболі

матчЗЗЗзз Зупинки служать засобом прийому й оволодіння м'ячем. Ціль зупинки – погасити швидкість м'яча, що котиться або летить для здійснення подальших дій.

Зупинка ногою. Основні фази руху є загальними для різних способів.

Підготовча фаза – прийняття вихідного положення – характеризується переносом ваги тіла на опорну ногу, що трохи зігнута для стійкості. Нога, що зупиняє, посилається назустріч м'ячеві.

Рис. 5. Зупинка м'яча ногою: а – внутрішньою стороною стопи; б – підйомом; в-стегном

Робоча фаза – амортизуюучий рух зупиняючою ногою, яка трохи розслаблена. У момент зіткнення з м'ячем (або трохи раніш) починається рух ноги назад. Швидкість руху поступово сповільнюється [17,72].

Завершальна фаза – прийняття необхідного положення для наступних дій. Загальний центр ваги тіла переноситься убік зупиняючої ноги і м'яча.

Зупинка внутрішньою стороною стопи (Рис. 5, а). Для зупинки м'яча, що котиться, нога виноситься назустріч м'ячу. Стопа повернута назовні на 90°. У момент зіткнення м'яча і стопи нога відводиться назад до рівня опорної ноги.

При зупинці м'ячів, які низько летять, у підготовчій фазі нога, що зупиняє, більше згинається в колінному суглобі і піднімається до рівня м'яча. М'ячі, які високо летять зупиняються в стрибку.

Зупинка підошвою. При наближенні м'яча, що котиться назустріч, нога виноситься вперед. Носок піднятий вгору під кутом 30–40°. Поступальний рух назад незначний.

Для того щоб зупинити підошвою м'яч, що опускається, необхідно точно розрахувати місце його приземлення. Носок ноги піднятий. У момент торкання м'яча землі він накривається (але не давиться) підошвою.

Зупинка підйомом. При зупинці м'ячів, що опускаються з високої траєкторії, стопа ноги, розташована паралельно землі (Рис. 5, б). Поступальний рух проводиться вниз-назад.

Зупинка стегном. Необхідно розташувати стегно під прямим кутом до м'яча, що летить (Рис. 5, в). М'яч стикається із середньою частиною стегна. Поступальний рух проводиться вниз-назад.

Зупинка м'яча грудьми. У підготовчій фазі футболіст повертається обличчям до м'яча (Рис. 6), ноги на ширині пліч або невеликого кроку (50–70 см), груди подаються вперед, руки злегка зігнуті. При наближенні м'яча тулуб відводиться назад, плечі і руки – вперед.

М'ячі, які високо летять, зупиняються грудьми в стрибку.

Рис. 6. Зупинка м'яча грудьми та переведення м'яча зовнішньої частиною підйому

Зупинка м'яча головою рідше використовується в грі, тому що вона важка за виконанням. Зупиняють м'яч переважно чолом (середина чола) поступальним рухом вниз або назад.

Зупинка м'яча з переведенням. Сучасний футбол характеризується тим, що гравці ще до прийому (зупинки) м'яча повинні прийняти рішення про подальші дії. Зупинки з переведенням саме і дозволяють не тільки погасити швидкість м'яча, але і цілеспрямовано змінити його напрямок, зручно підготуватися для подальших дій.

Переведення переважно виконуються убік (вправо – уліво) або назад (за спину) [18,240].

Зупинки м'яча підошвою

Зупинка м'яча підошвою використовується при зупинках м'яча що котиться й опускається. Для зупинки м'яча підошвою необхідно масу тіла перенести на опорну ногу, приймаючу ногу зігнути у коліні ступню виставити назустріч м'ячу, п'ятка знаходиться нижче носка. В момент торкання м'яча ступні виконується амортизаційний рух.

Можливі помилки:

	1. Розвертання носка зустрічаючої ноги в сторону або розвернута ступня опорної ноги.
2. Носок зустрічаючої ноги не піднятий вгору, а направлений уперед.
	3. Нога, зустрічаюча м'яч, опиняється біля опорної і рухається назустріч м'ячу.

Орієнтовні вправи для закріплення техніки:

1. "Біля стінки". Вдар м'яч у нижню частину стінки, коли він покотиться до тебе, зупини його підошвою або внутрішньою частиною ступні. Зупини 20 разів м'яч, який котиться повільно. Поступово збільшуй силу удару із зміною відстані до стінки.

2. "Передача й зупинка в парах". Почергово передаючи м'яч один одному, зупиняйте його підошвою або внутрішньою частиною ступні. М'яч повинен котитися по землі з різними швидкостями, відстань міняйте після 5 точних зупинок.

3. "Не дай м'ячу вийти за лінію". Один із партнерів розташовується біля лінії. Завдання - встигнути зупинити м'яч до лінії.

4. "У колі". Декілька гравців розташовуються на лінії кола, а один у середині. у середині кола почергово передає м'яч по землі кожному з партнерів. Зупинивши м'яч - передай у центр. двох таймів, кожен по 45

Удари по м'ячу у футболі

Удар зовнішньою частиною підйому:
Їх часто користують гравці з довгою стопою (побоюючись зачепити носком землю), а також “клишоногі” – ті, у кого шкарпетки ніг повернені всередину.
Щоб нанести такий удар, потрібно опорну ногу поставити приблизно в 10-15 см збоку і ззаду від м’яча, а б’є повернути носком всередину. Після замаху б’є нога стикається з нижньою частиною футбольного снаряда. У момент удару нога закріплена в гомілковостопному суглобі, а тулуб трохи нахилений вперед.
Висота польоту м’яча залежить від відстані між ним і опорною ногою і від того, наскільки стопа повернута всередину: чим ближче опорна нога і чим більше повернута стопа, тим нижче полетить м’яч.
Удар внутрішньою частиною підйому
Виконується так само, як удар прямим піднесенням, але в останній момент перед ударом треба розгорнути носок назовні.
Часто ця ударна техніка застосовується, коли гравець виявляється на одному з країв поля і хоче виконати навіс на ворота. Адже такому гравцеві не потрібно повертатися обличчям до цілі, як при ударі серединою підйому. Значить, він економить час. Можна нанести такий удар і з прямого розбігу (по відношенню до польоту м’яча). Часто його застосовують футболісти, які не вміють як слід бити прямим піднесенням або мають довгу стопу: при такому ударі зникає небезпека зачепити носком землю, оскільки пальці звернені не до землі, а перебувають під кутом до неї.
Якщо хочеш завдати такого удару правою ногою не вперед, а в бік – вліво від себе, зроби так: Поклади м’яч і встань позаду нього лівим боком до тієї сторони майданчика, куди припускаєш вдарити, зробити пас або навіс. Постав напівзігнуту ліву ногу трохи позаду м’яча і зліва від нього. Праву (б’є) ногу, теж трохи зігнуту, відведи для замаху назад і трохи вправо. Тепер розрахуй розворот гомілковостопного суглоба назовні в момент удару так, щоб удар внутрішньою частиною підйому стопи припав в нижню частину м’яча. Рух рук таке ж, як при ударі прямим піднесенням. М’яч полетить низько, якщо виносити вперед коліно ноги, що б’є. А щоб він летів високо, треба, навпаки, коліно цієї ноги не доводити до м’яча, а бити в його нижню частину. При ударі з розбігу потрібно, щоб розбіг робився по дузі. Положення опорної і ноги, що б’є таке ж, як при ударі з місця.
Різані і Кручений удари дуже люблять застосовувати п’ятиразовий чемпіони світу з футболу – бразильці. М’яч летить в ворота по кривій, тому стає набагато простіше обдурити суперників.
Різаний удар внутрішньою частиною підйому
Підготовка до нього така ж, як при звичайному ударі внутрішньою стороною стопи. Якщо удар наноситься правою ногою, то розбігатися потрібно з лівого боку м’яча. Опорна нога ставиться трохи збоку і за ним. Внутрішньою частиною підйому треба бити по тій частині футбольного снаряда, яка далі від опорної ноги. Нога ніби мимохіть прокочується по м’ячу, надаючи йому обертальний рух навколо своєї осі. Після такого удару круглий повинен летіти вперед, обертаючись навколо своєї осі в ліву сторону.
Різаний удар зовнішньою частиною підйому
Вся підготовка до нього така ж, як до звичайного удару зовнішньою частиною підйому. Але, щоб м’яч летів непрямолінійно, а обертався в зовнішню сторону, потрібно нанести удар не по середині його, а по тій частині, яка ближче до опорної ноги: спершу торкнутися м’яча частиною підйому, яка ближче до пальців, а потім зробити рух б’є ногою в сторону опорної і відірвати ногу від м’яча лише в той момент, коли він, прокотившись по зовнішній частині підйому, виявиться у його середини або трохи далі до п’яти.
Удар п’ятою
Якщо хочеш вдарити по м’ячу п’ятою правої ноги назад, встань позаду нього так, щоб ліва нога стояла з лівого боку від м’яча, а права приблизно на довжину ступні за ним. Шкарпетки обох ніг спрямовані вперед. З цього положення замахнемося правою ногою і занеси її за м’яч (нога проходить над м’ячем або праворуч від нього). Тепер різким рухом назад вдар п’ятою в нижню частину м’яча посередині.
П’ятою правої ноги можеш послати м’яч і вліво від себе. Для цього лівою ногою заступи трохи вперед м’яча так, щоб п’ята виявилася приблизно навпроти середини м’яча. Коліно цієї ноги зігнуто. Тепер потрібно винести вперед і трохи вправо б’є ногу, одночасно розгортаючи назовні її носок до такої міри, щоб п’ята виявилася навпроти середини м’яча. Після цього рухом ноги до м’яча виконується удар. У грі удари п’ятою використовуються найчастіше як несподівані для суперника передачі, а не для удару по воротах.
Також є ще і удар носком(пиром)
Я його не використовую.Тому що цей удар можна задіяти у футзалі.
Але для тих,хто хоче йому навчиться поясню.Потрібно вдарити по центрі мячу пальцями,при ударі їх треба зігнути.Щоб нічого не зламати.
Це є небезпечний удар.
Удар наклбол
Цей вид удару є складним,але ефективним у футболі. Взагалі вся суть наклболу,щоб мяч не обертався у повітрі.Це дає мячу змогу летіти по невизначеній траєкторії.
Щоб вдарити ударом наклбол,треба:
Розбіг
Розбіг треба починати з 3-5 широких кроків від мяча. Бігти потрібно на носочках.
Опорна нога
Опорна нога при ударі повинна бути у 15 см від мяча,трохи зігнута у коліні.Носок ноги вказує на напрямок польоту мяча.
Чим бити
Бити потрібно серединою підйому.
Куди бити
Бити треба чуть нижче центра мяча і зробити так, щоб мяч в повітрі не обертався.
Особливу увагу діти потрібно звернути на привильність постановки опорної ноги по відношенню до м’яча.Основними помилками при ударі у більшості випадків є:
- Розбіг (підхід) виконаний по одній лінії з м'ячем;
- Опорна нога поставлена далеко або занадто близько до м'яча;
- Опорна нога поставлена в одну сторону, а м'яч повинен полетіти в іншу;
- Завалений корпус;
- Розслаблена нога;
- Невиконання проводки після дотику до м'яча.
хвилин. Перерва між ними
Ведення м’яча


                                                 Зовнішньою стороною ступні

Носком

середньою частиною підйому   Ведення м’яча здійснюється за допомогою різних переміщень, у процесі яких застосовується біг (іноді ходьба), та послідовними поштовхами по ньому внутрішньою, зовнішньою чи середньою частиною підйому, внутрішньою частиною стопи чи носком.
При веденні середньою частиною підйому гравець рухається переважно прямо.
Ведення зовнішньою частиною підйому виконують несильними ударами в нижню частину м’яча, щоб надати йому зворотного руху, завдяки чому він не віддаляється надмірно від гравця.
При веденні внутрішньою частиною підйому гравець спрямовує м’яч перед собою, носок ноги перед доторканням до м’яча трохи вивертає на зовні. Стопа не напружена. Ведення правильне, якщо м’яч постійно під контролем, на дуже близькій відстані й темп бігу не порушується.
Терміни «ведення м'яча і «дриблінг» мають різне смислове значення, служать виконанню різних тактичних задач, природно мають свої нюанси в методиці навчання спортивних футбольних шкіл. Цей поділ досить умовний, у грі вони швидко і часто перетікають між собою, але для правильного навчання дітей футболу тренер повинен акцентувати увагу на цьому поділі.
Ведення м'яча - це дії, які мають на увазі, переміщення по полю з м'ячем без безпосереднього опору противника і служать підготовкою до виконання дриблінгу, передачі, удару по воротах. У футбольній секції дітей з самого початку навчають технічним прийомам цієї групи.
Дриблінг (англ. Dribble — «вести м'яч») – ведення м'яча при опорі суперника (не більше 1,5 м ігрової відстані). Тут мається на увазі відстань, при якій противник має можливість вступити в боротьбу за м'яч (вибити, відібрати, торкнутися). Це зв'язка декількох технічних прийомів (фінти, обманні руху, обведення), об'єднаних тактичним завданням і обмежена часом. Фінт (або російські синоніми — обведення, обіграш, обманні рухи) це технічний прийом, який служить засобом досягнення мети ігрового епізоду і залежить від виду дриблінгу.   техніка передачі м'яча у футболі
Пас — націлена передача м'яча від одного гравця однієї команди іншому гравцеві тієї ж команди.Пас справедливо називають мовою футболу. Він повинен бути такий, щоб почати або розвинути атаку відразу. Тому швидкість, з якою рухається м`яч після удару при передачах партнеру, має першорядне значення. Адже якщо раніше переміщення гравців відбувалися головним чином всередині ліній, то тепер - з однієї в іншу, дії ланками в цьому напрямку набули особливого значення, ціна пасу незмірно зросла.

Типи паса
- Звичайний — проста передача шляхом перекочування м'яча полем від одного гравця до іншого.
- Навіс — передача м'яча шляхом підкидання м'яча в повітря і доставка його до гравця своєї команди.
- Пас на хід (у розріз) — доставка м'яча у вільну зону (часто між гравцями іншої команди), звідки потім його підхоплює гравець своєї команди, який набігає.
Техніка паса
Загальноприйнята техніка паса — це пас внутрішньою стороною стопи, так званою «щічкою». Однак у нинішньому футболі багато гравців також здійснюють пас п'ятою або зовнішньою стороною стопи. Інші техніки передачі м'яча головою, коліном, спиною або плечем не є пасом, тому що формально такі передачі не вважаються націленими. Такі техніки можуть програвати традиційній в точності, однак з боку виглядають красивіше, тому необхідність у таких передачах, щоб зберегти м'яч або вивести на ударну позицію напарника, часто плутають із бажанням похизуватися перед уболівальниками. Також, після формально не націленої передачі м'яча від гравця однієї команди своєму воротареві, воротар має право забрати м'яч у руки, на відміну від ситуації, коли був зроблений націлений пас (передача м'яча будь-якою частиною стопи).
Зазвичай найчастіше пас використовують півзахисники (так звані плеймейкери), чиє основне завдання — видавати на нападників гольові паси.
становить 15 хвилин, пі
За дистанції передачі поділяють (в залежності від відстані між партнерами) на: короткі (5-10 м), середні (10-25 м) і довгі (більше 25 м).
У напрямку: поздовжні, поперечні і діагональні. Якщо напрямок руху м`яча збігається з поздовжньою віссю поля або паралельної їй лінією , така передача називається поздовжньої, а шлях м`яча під певним кутом до поздовжньої осі - поперечною передачею . Поздовжня передача може виконуватися тільки вперед або назад, а поперечна - в сторони і по діагоналі вперед і назад. За траєкторії польоту м`яча розрізняють передачі низом, верхом і по дузі. М`яч, що котиться по землі або летить над нею не вище рівня колін, називається низьким . Якщо м`яч летить на рівні голови стоїть гравця або його можна дістати головою і тільки в стрибку (м`яч, що летить ще вище), ми говоримо про верхової передачі. Крім того, м`яч партнеру можна направити по дузі.За способом виконання передачі бувають м`які (пласірованние), різані і відкидні. За часом - своєчасні, запізнілі і ранні. Доцільність застосування будь-якої передачі випливає з конкретних обставин, рівня технічної майстерності і тактичної кмітливості футболістів. Роблячи передачу, необхідно виконати наступні умови: оцінити обстановку, передбачивши можливість перехоплення м`яча соперніком- визначити відстань, на яке треба передати мяч- вибрати вид передачі відповідно обстановке- правильно виконати передачу технічно. Оскільки передачі - основний техніко-тактичний прийом ведення гри, то, як свідчить статистика, на їх виконання припадає більше половини всіх технічних дій. Причому класні гравці, реалізуючи тактичні задуми, вміють виконувати будь-яку передачу часом не дивлячись на м`яч. Гравців в нашому футболі, майстерно володіють цим умінням, на жаль, не так багато, але цінність їх і корисність для гри незмірно великі, і чим більше таких буде, тим набагато змістовніші стануть взаємодії партнерів.